Не розгадала я Твоїх послань,
Спізнилась на побачення з Тобою,
Сім літ блукала слідом за маною
Й моїм вином була вода з ковбань…
А нині древня розгорілась брань
І в кожнім серці – власне поле бою.
І я прозріла. Господи, чи встою?
Прости й суворим докором не рань!
Не чуєш… Поміж полум’я і льоду
У ворогів бруківки мечеш град…
Я ж мовчки до підніжжя барикад
Свою дрібну поклала несвободу.
Та вірю: як закінчиться війна,
Ми вип’ємо весільного вина!
VІ–10.VІІ.2014