19.II.2016

Настали другі болючі роковини. Майдан той самий — і не той. На чистих, заметених довколишніх вулицях ввижаються привиди колишніх барикад. На ліхтарних стовпах уздовж Алеї Небесної Сотні (колись — Інститутської) — сліди куль. Метал і каміння вистояли, а люди пішли назавжди. Звідусіль дивляться їхні очі — зі щитів біля Стели, на яких розміщено їхні побільшені світлини, з маленьких саморобних уквітчаних вівтарів, встановлених на місцях їх загибелі. Як витримати ці погляди? Чому я зробила так мало, щоб наблизити час піднесення тієї ідеальної України, за яку вони загинули?

Лютий 19, 2016, 18:35
Кількість переглядів - 17
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук