На мури ці, що я звела сама…

На мури ці, що я звела сама
Довкруг свого палацу чарівного,
Дивлюсь крізь сльози: нині замість нього
Мені глуха ввижається тюрма.

 

Цих мурів людська сила не злама,
Ні магія не вдіє їм нічого,
Тож ти дарма ведеш свою облогу –
Надії на звитягу тут нема.

 

Дарма стоїш ти табором під муром,
Дарма мій слух дратує клекіт сурем, –
Ані мене, ані себе не муч.

 

Хіба що, впившись тугою, як нині,
Я зраджу мимохіть своїй гордині
Й тобі сама від брами кину ключ.

 

19.VII.2008

Жовтень 23, 2015, 18:23
Кількість переглядів - 32
Подобається - 3
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)