Вступ Стінг

ВСТУП

 

З

Зовнішня побудова ліричних творів дає можливість глибше відчути той розмах емоцій, настроїв, роздумів, який несе рядок, період, строфа. Відповідні віршові повтори сприяють акцентуванню ідей, що випливають з твору. У цьому зв’язку викликає інтерес архітектоніка та змістова наповненість сучасної пісні.

 

Пісня народжує поезію; ритм формує поетичний метр; складність метра породжує поетичну прозу, тобто стиль; стиль перетворює слово; форми перетворення слова – засоби виразності; так письмо утворюється зі стилю [14, 171].

 

У такому колообігу, за Андрієм Бєлим, постають елементи художнього твору, сходячи до свого первозданного естетичного цілого – синтезу слова мовленого та слова співаного.

Самі поети підкреслювали і підкреслюють необхідність особливої уваги, чутливості до слова при написанні пісні. Ще Дмитро Павличко в актуальному й сьогодні нарисі «Пісня і поезія» (1980) занепокоєно зазначав, що сучасні йому поети-піснярі – «новоявлені Беранже» – зчаста «бояться показувати свої опуси без музики», аби слухач не виявив ґанджів тексту. І тому «насамперед без музики повинна виявлятися будь-яка пісня як незалежний літературний твір, здатний жити і хвилювати сам собою», у повні своєї естетичної самодостатності [48, 12-13].

З англомовних джерел відома настанова початківцям: «Навчайтеся у Стінга – він не написав жодної поганої пісні». Йдеться про рідкісно виладовану розповідність, навіть епічність віршового доробку цього митця, якими він завдячує покладеному на музику різних стилів поєднанню архетипних сюжетів, образів світової культури та традицій англійської баладної творчості [56, 182-183].

Актуальність обраної теми зумовлено тим, що пісенна творчість Стінга (справжнє ім’я – Гордон Метью Самнер, нар. 2 жовтня 1951 р.), широко знана в Україні, досі не була предметом комплексного філологічного дослідження. Здебільшого вона знаходила відгук у дописах журналістів і музичних критиків, зокрема й у дні гастролей співака у Києві («Brand New Day Tour», 31 травня – 1 червня 2001 р.; «Symphonicities», 7 липня 2011 р.; «57th & 9th Tour», 6 жовтня 2017 р.; «44/876 Tour», спільно з ямайським реггі-виконавцем Шеґґі, 14 листопада 2018 р.).

Варто навести лише декілька висловів: «Стінг повсякчас закликає до інтелекту своєї аудиторії, намагаючись не ображати її. В цьому – секрет його популярності» [66, 7]; «Ми всі занедужали на «стінгоманію» (газета «Сегодня» від 16 травня 2001 р. [58]); «Стінг – співак, винороб і шахіст у позі лотоса» (журнал «Отдохни»)…

За останні 15 років проблему індивідуального стилю літературної творчості англомовних поетів-піснярів ґрунтовно висвітлено в роботах Ганни Коломієць «Рокпоезія: міф, ритуал і американська традиція у творчості Джима Моррісона» (2004), К. Савицького «Лінгвостилістичні аспекти прозаїзації англомовних пісенних текстів» (2004), а також – у загальних рисах – Наталії Новохатської «Динаміка розмовних конструкцій в англійських та українських художніх текстах XVIII – початку ХХ століть» (2009), Оксани Москвичової «Еволюція метаморфози в англійському поетичному мисленні» (2015).

Практично єдине на сьогодні монографічне дослідження музичного та віршового стилів Стінга належить англійському науковцеві Кристоферу Ґейблу (2009), який скрупульозно розглядає доробок співака у діахронії, від альбому до альбому, починаючи від «Outlandos d’Amour», дебюту «The Police», і завершуючи сольним «Sacred Love» [102, viі].

Нині, у зв’язку з творенням нової парадигми літературознавства, котре практикує інноваційні методи дослідження, зокрема з інших наук, доцільно подивитися на пісенний текст як на лаконічний результат взаємодії формозмістових елементів літературного витвору, споріднених видів мистецтва – музики, живопису, скульптури – та концептів різних наук: соціології, релігієзнавства, філософії, історії.

Ще один аспект важливості аналізу пісенної лірики – установлення можливостей її використання у навчальному процесі як середньої, так і вищої школи. Новітні методики викладання англійської мови, ґрунтовані на міжпредметних зв’язках, розглядають поетичний твір як конгломерат даних із різних галузей знання, котрі, пропущені крізь естетичний досвід автора і реципієнта тексту, набувають нового значення на сьогоднішньому етапі розвитку науки та навчання.

 

Мета, яку ставить перед собою автор цієї роботи, – на основі аналізу текстів Стінга установити специфіку функціонування змістових і формальних елементів, їхню роль в увиразненні композиційних, жанрових і проблемних складників твору та у формуванні особливого пісенного жанру, відкритого до інтерпретацій у практиці шкільного й університетського вивчення англійської мови.

Для досягнення поставленої мети сформульовано та виконано низку завдань. Передусім, із застосуванням історико-типологічного, зіставного та порівняльного методів аналізу художнього тексту, автор монографії простежує розвиток тематичних та проблемних вимірів пісень Стінга як відображення зміни суспільно-політичних реалій і художніх систем у культурі кінця ХХ – початку ХХІ століть.

Це дозволило уповні осягнути формотворчі чинники пісенної лірики Стінга: окреслити принципи творення образу ліричного персонажа у текстах пісень різного тематичного спрямування; дослідити взаємовплив епічних, ліричних і драматичних родо-жанрових концептів та мовностильових характеристик у пісенному тексті; схарактеризувати просодичні чинники вірша у пов’язанні з музичним оформленням.

На тлі синтезування формальних і змістових компонент пісенного тексту виявлено інтеркультурний потенціал доробку Стінга, установлено його роль у формуванні естетичного впливу автора на реципієнта через пісенний текст і взаємному збагаченні індивідуального досвіду пізнання явищ світової культури.

Усе це зумовило постановку та виконання ще одного, актуального для сучасного українського шкільництва завдання: установити можливості застосування пісень Стінга у викладацькій практиці при вивченні ключових тем англійської лексики і граматики, ґрунтуючись на засадах міжпредметних зв’язків.

Об’єктами дослідження стали тексти пісень, які входять до сольних альбомів Стінга «The Dream of the Blue Turtles» (1985), «…Nothing Like the Sun» (1987), «The Soul Cages» (1991), «Ten Summoner’s Tales» (1993), «Mercury Falling» (1996), «Brand New Day» (1999), «Sacred Love» (2003), «The Last Ship» (2013) та «57th & 9th» (2016).

Варто зауважити: до наукової парадигми дослідження не включено альбоми, що є або різного роду інтерпретаціями попередньо створених авторських пісень та збірниками найкращих творів («Bring on the Night», 1986; «Fields of Gold», 1994; «All This Time», 2001; «Symphonicities», 2010; «Fifteen Healing Blues», 2012, тощо), або саундтреками до кінострічок («Demolition Man», 1986, «The Living Sea», 1995, «My funny Valentine», 2005), або переспівами творів інших поетів («Songs from the Labyrinth» із музикою та словами Дж. Дауленда, виданий 2006 року; «If on a Winter’s Night» – випущена у 2009 р. в обробленні Стінга та його колег по ансамблю збірка різдвяних пісень, куди увійшли три оригінальні твори співака).

Для порівняння з сольними творами до розгляду взято деякі пісні групи «The Police», автором переважної більшості яких є Стінг і які, окрім значного ступеня філософічності (наприклад, «Message in a Bottle», «I Burn for You», «Synchronicity», «Driven to Tears», «Another Day», «Don’t Stand So Close to Me», «Spirits in the Material World» тощо), викликають інтерес також завдяки елементам мовної гри та курйозного віршування (наприклад, «De Do Do Do, De Da Da Da», «Every Breath You Take», «Every Little Thing She Does Is Magic»).

Відтак предметом дослідження у роботі є змістові (тематика, проблематика, ідея) та формальні (композиція, образність, художня мова, жанрова семантика) компоненти текстів, котрі зумовлюють специфіку індивідуального стилю пісенного доробку Стінга. До уваги взято й ті моменти виконавської майстерності та композиторського стилю співака, які увиразнюють поетику його віршів.

Основні методи дослідження – історико-типологічний, порівняльний і системний; текстуальний, контекстуальний та інтертекстуальний аналіз художнього твору, методи рецептивної естетики.

Значно розширюють уявлення про специфіку мистецтва слова, про світогляд поета, твір якого розглядається, лінгвопсихологічний і лінгвокультурологічний методи у поєднанні з мікроаналізом – повільним прочитанням «close reading». Вони допомагають виявити приховані потенціали художнього слова та його емоційно-естетичне наснаження з огляду на специфіку англійської мови, жанрові особливості новітнього англійського пісенного вірша і вивчення його в контексті інших видів мистецтва, передусім музичного.

Звертаючись до вивчення лірики Стінга та шляхів її рецепції в Україні, автор цієї монографії насамперед бере до уваги класичні загальнотеоретичні праці, в яких висвітлюються особливості розвитку пісенного вірша в національних літературах, з’ясовуються психологічні засади художньої творчості та формування індивідуального стилю.

Плідним ґрунтом для цього стали наукові праці, присвячені філософським аспектам художньої творчості (твори О. Веселовського, Г. Гессе, В. фон Гумбольдта, А. Камю, Ф. Ніцше, О. Потебні, Дж. Сантаяни, І. Франка, Н. Фрая, З. Фрейда, Н. Хамітова, К.-Г. Юнга, Г.Р. Яусса).

Велике загальнотеоретичне та прикладне значення для роботи мають студії українських і зарубіжних науковців зі стилістики, поетики, образності класичних і сучасних художніх творів (праці Ірини Арендаренко,  М. Гаспарова, К. Ґейбла, Ніни Дьяконової, Оксани Єременко, Грети Йонкіс, Берти Корсунської, Б. Колесникова, Керол Крайст, Оксани Москвичової, Р. Олдінґтона, Соломії Павличко, Елеонори Соловей, М. Уварова, Лариси Черницької, Євгенії Чернокової, Галини Чумак, В. Шкловського).

Деякі наукові та науково-методичні праці, де творчість Стінга не виступає предметом окремого розгляду, є на загал корисними завдяки ґрунтовним теоретичним викладкам. Це роботи фахівців із методики викладання англійської мови (Берта Лебединська), українських культурологів і музикознавців Л. Гамбурга, А. Гордійчука, Ірини П’ятницької-Позднякової.

Окрему категорію становлять біографічні видання, серед яких – «Стінг» В. Кларксона  (1998, із серії «Силуети успіху») та «Розбита музика» самого Стінга (2003). Важливі для нашого дослідження дані містяться також у низці статей, опублікованих у періодичних виданнях наукового та популярного профілів і на офіційному веб-сайті артиста – www.sting.com (так званих «бекґраундерів»).

Наукова новизна розглянутої теми визначається багатоаспектним лінгвостилістичним підходом до феномена творчого доробку Стінга. Полягає вона в тому, що вперше шляхом системного (історико-типологічного, зіставного, порівняльного) вивчення показано місце та роль формозмістових концептів у творенні образності та композиції сучасного пісенного вірша, його естетичного, інтертекстуального та лінгвокультурологічного потенціалу.

Узагальнено особливості взаємодії поетичної фоніки, лексики, стилістики, синтаксису у становленні пісенної образності; утверджено пісню як специфічний метажанр літератури, що синтезує ліричні, ліро-епічні, епічні, драматичні, фольклорні, сатиричні та гумористичні, публіцистичні жанрові елементи.

Інтерпретуванням пісенного тексту крізь призму жанру, співвіднесенням його версифікаційних особливостей з розвитком поетичної думки митця з’ясовано, що основними виявами унікальності поезії Стінга є переосмислення класичних і фольклорних жанроутворів у контексті синтезу лірики з музикою та творення на цьому ґрунті нових жанрових модифікацій.

Фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки роботи можуть бути використані в комплексному вивченні сучасної англійської мови, англійської поезії кінця ХХ – початку ХХІ століть; у лекційних курсах, спецкурсах, спецсемінарах та факультативах із теорії та історії віршування, загальної історії англійської літератури, проблем синтезу мистецтв, а також присвячених окремим епохам, художнім системам і авторам.

 

«Спроба пізнати Всесвіт – одна з небагатьох речей, які дещо підносять людське життя над рівнем фарсу та надають йому рис високої трагедії», – писав нобелівський лауреат С. Вайнберг. Тільки самовідданий пошук вірного слова, радість знайденої гармонії слів дасть можливість кожному читачеві або слухачеві творів Стінга наблизитись до істини, певною мірою зрозуміти Всесвіт сучасної англійської літератури і своє місце в ньому.

Мав рацію М. Чернявський, коли свого часу про роботу над творчістю І. Франка сказав так: «Досліджувати доброго письменника – наука й насолода». «Наукою й насолодою» є й наше проникнення у творчу лабораторію Стінга, який робив і робить усе для того, щоб відкрити в людині людину, поєднати пізнання з самопізнанням, а також побачити в кожному індивіді цілий вир пристрастей і бажань, віри й сумнівів, – мета, якої митець досягає завдяки творенню індивідуальних картин світу, своєрідно переплавлених у різностильовому, різножанровому, різноплановому пісенному творі.

Авторка сподівається на зацікавленість читачів у матеріалах монографії й буде вдячна за висловлені пропозиції, зауваження та побажання щодо її змісту.

 

Наталія НАУМЕНКО

 

 

Грудень 26, 2018, 13:25
Кількість переглядів - 13
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук