Роздуми в театральній залі у дні карантину

Якийсь нежданий смуток серце стис:

Ще вчора звали на спектакль афіші,

а нині сцена потопає в тиші

із ледь відчутним запахом куліс.

 

Накриті крісла сірим полотном,

і нерухоме поворотне коло:

ні декорацій, ні людей довкола.

…І мимоволі все здається сном.

 

А головне – де гомін глядачів,

Прожекторів веселка золотава,

і оплески, і сміх, і крики “браво”?

Хто глядачів з театром розлучив?..

 

І все ж – незрима, та триває дія:

Бо ж серце – то сумує, то радіє…

Січень 27, 2021, 18:04
Кількість переглядів - 21
Подобається - 3
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “Роздуми в театральній залі у дні карантину

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)