МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2006-2007)
- Сорочинський ярмарок
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Посідали жар-птицями сонячні зблиски
На рундуках.
Кульбаби по всьому майдану зеленому
Карбованими гривнями розкидані.
Струнка берізка хмарці пропонує:
– Віддам усе золото перших листочків
за дощик рясний,
за зливу живодайну.
І ринула злива.
Соловейко у бджоли питає:
– Де б купити дружині своїй
бурштинове намисто?
– Запитай у сонця,
як вийде з-за хмар, –
у нього бурштин є.
Та злива не вгаває.
І сонце мовчить.
Полетів соловей до гніздечка –
Дружину свою від зливи захистити.
Тільки-но крильми її пригорнув –
Аж сонце й вийшло.
І стало гніздо бурштином.
І соловей з солов’їхою в ньому –
Наче в медальйоні.
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Он за тим рундучком –
Зілля цілюще.
Навіть духмяніше після дощу.
Травень-купець
Із Квітнем-травознаєм торгується:
– Дай-бо мені, добродію, травенята свої.
Я їх вирощу,
Викохаю,
На сонячнім світлі настою
І людям служити навчу.
Ти ж мої квітенята візьми
Та й на луги відпусти.
Дасть Бог, через рік стрінемося знову.
Добра торгівля!
Вдарили по руках.
А квітенята з травенятами
Обереги для нас плетуть.
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
… А баби-кульбаби все своє золото на насіння витратили!
Сидять, сміються та про вітер мріють.
7.05 2006, Миргород –
18.05.2006, Миколаїв
- Джміль
Мені наснився джміль.
Він сливи облітав,
Торкаючи струну в веснянім стоголоссі.
А тільки ринув вниз,
до смарагдових трав, –
То враз заплутавсь у моїм волоссі.
І як же вибратись сердешному звідтіль?
… Я косу розплела –
і вивільнився джміль.
І раптом – стала я царівною садів…
То арфою бриню, то зелом половію,
Збираю у вірші птахів бентежний спів
І мову слив, неначе рідну, розумію:
Яка симфонія лунає звідусіль!..
Лиш десь із далини вторує басом джміль.
2.05.2006
Миргород
- Пасіка
У бджіл також держава є своя:
Там свій парламент, і свої закони,
І королева, і її сім’я,
І підданців крилатих міліони.
Свої творці Богонатхненних книг,
Служителі мистецтва і науки.
Їм не до чвар, не до двірських інтриг, –
По мед летіти кличуть барвні луки!
Нащо війна, коли верба цвіте? –
Немов благословення золоте
На добрий труд, на щастя і на славу,
Перед яким відступлять сили злі? –
Робімо й ми свою священну справу –
Відродження квітучої землі!
3.05.2006
Миргород
- Хорол навесні
І знов – Хорол-ріка… І знов вона – не та!
Не та, що вчора, – в кришталі й алмазах;
З вербових довгих віт вода вінки спліта,
Й валторна вітру виграє у в’язах.
Перепливу Хорол – і далі йду убрід,
Поміж дерева, по коліно в сонці,
Туди, де височить прадавній кленів рід,
Немов Весни надійні охоронці.
За тим кленком…
мені, коханий мій, з’явись!
Я бачу – йдеш: біжать хвильки так плавко.
І голос рідний твій звучить, як і колись:
«О, де ти? Де ти? Озовися, Мавко!..»
4.05.2006
Миргород
- Травнева гроза
Майовим зіллям – до Києва путь:
За гонами гони.
Та буряні хмари негоду несуть –
З-за Дону, з-за Дону.
Блискавка соколом стрімко паде,
Та далі на Київ гроза не піде:
Розступітеся, хмари, – Ярило гряде! –
Грають черемхові дзвони.
Це – моя дужа, нескорена рать,
І нас – легіони.
Це – мої вої, яких не страшать
Грози обертони.
Зводяться вгору мечі золоті,
Ярило сія на черленім щиті.
Розступітеся, хмари, – не зійдем з путі! –
Грають черемхові дзвони!
7.05.2006
Миргород
Із циклу “Узороччя”
Шов Верхоплут, або ж Кручений Марко
Лічилка
Там, де стежку край села
Уквітчав барвінок, –
Їхав Кручений Марко
В Миргород на ринок.
Там, де шлях, немов намітка, –
Залишилась сонця мітка.
Озирнулись
Голка й нитка:
– Що за диво?
Може, квітка? –
Та й пішли собі танком
За барвінком,
за Марком,
За селом,
за стежкою –
барвною
мережкою.
1.12.2007
Із циклу “Японська мозаїка”
РОСА
В жовтім тюльпані
Романтична росинка
Золото знайшла.
5.05.2006, Миргород
РАНОК
Ледь читається
Ієрогліф зелені
В чашці айрану.
5.05.2006, Миргород
СОНЦЕ
На столі небес –
Опішнянським тарелем –
Квітчане сонце.
13.09.2007
НОВІ МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2019)
- Лісовий годинник
Листок чіпляється зубцями за листок,
Похитується маятником гілка.
Годинник лісовий невпинно цок та цок –
То знову жолудь упустила білка.
Помалу тіні обертаються на схід,
На місто прохолода йде з Хоролу.
І, мов на всі чотири боки – Світовид, –
Сосна росиста дивиться навколо.
8.08.2019
- Майстри
Чудесне сяйво груш ранкової пори,
Коли росу із них ти струсиш ненароком, –
Адже працюють то грушевих справ майстри:
Над кожним вигином, над запахом, над соком.
В веселках водяних несуться догори
То вальс, то менует – своїм танком коронним, –
Адже працюють то фонтанних справ майстри:
Над кожним струменем, над кольором, над тоном.
А глянеш на Хорол у літні вечори –
І в серці Миргород відіб’ється раптово:
Адже працюють то духовних справ майстри –
Над кожним почуттям, над думкою, над словом.
9.08.2019
- Два віршознавчі послання
Послання перше – Наталії Василівні Костенко
А чи хто-небудь прислухавсь,
що дзвони церковні
дзвонять – хореєм?!.
Зачинаючи у повітрі
знайомий із самого малку
ритм,
Увійде благовіст
у кожен наш дім
золотим архієреєм –
Даруватиме пісню душам,
по-дитячому небу відкритим:
“Дзвін різдвяний,
Дзвін різдвяний,
Гість жаданий –
Первозванний“.
Послання друге – дівчаткам із поетичного гуртка “Рівнодення”
У серпневі ночі зорепадні
Із сузір’я Ліри повтікали
Срібні струни – всі, одна по одній.
Скинули боги її із неба:
От навіщо Ліра нам без струн?..
Рама прилетіла до будинку
Одного крутого віршомаза.
Справив він собі свічадо з неї –
І лише тоді знайшов, нарешті,
Критика єдиного свого.
А тим часом струни опинились
У поетів на столах письмових.
Не біда, що всім лише по одній:
Але буде в кожного по ноті –
Тихій, несміливій, та своїй.
13.08.2019
- Елегія над Миргородською калюжею
Дощ капотить над ставком – наче осінь прийшла передчасно за літом.
Гоголь героїв своїх огляда – хто сумує, хто нудиться світом:
Мокне на лаві хвалько Хлестаков – ну, звідки ці краплі непрохані?
Он під вербою Оксана й Вакула – і що їм той дощ, як закохані!
Мокне Пузатий Пацюк – і вареник застиг у польоті над мискою.
З мальви змивається грим, і хмелеві шишки потихеньку поблискують.
Верби стоять, розсипаючи лист по поверхні калюжі.
Лиш не сумують казарки, і лебеді, й крижні, до зливи байдужі:
Краще їм видно, ніж нам, як лишає краплина коронку сріблясту.
Стільки ж корон! – а замало на світі царівен,
щоб кожній – по царству…
10-12.08.2019
- Медовий Спас
Перейшла дорогу бджілка з коромислом,
А на коромислі – повні два відра,
А у відрах – сонце бурштином заблисло.
Нині Спас Медовий – чарівна пора.
Перетнули небо стічастії крильця –
Вишивають бджоли гладдю в небесах.
Їм від чорнобривця та до чорнобривця
Зовсім недалеко – тільки крилець змах.
Чорнобривцю рідний! Поміж нами – милі,
Але вірю – диво станеться й для нас:
Крильця ще зміцніють, я злечу – й у хвилі
Подарує зустріч нам Медовий Спас.
14.08.2019
- Мінеральна вода
Це “Миргородська” – та, що “смак життя”,
Як твердила реклама донедавна.
Торуючи свій шлях без вороття,
Вона все вгору прагнула, преславна.
У кожнім джерелі – природи бунт:
Так вирватись вони на землю раді,
Що навіть семисотметровий ґрунт
Не став водичці нашій на заваді.
А ввечері, як сонце лиш зайшло,
Не можна без зворушення дивиться,
Як наливає воду джерело
У срібний ківш Великій Ведмедиці.
16.08.2019
- Судоку
Принцип судоку – заповнити вільні клітинки ігрового поля 9×9
цифрами від 1 до 9, щоби в кожному рядку, стовпці і малому квадраті 3×3 цифри повторювалися лише по одному разу.
У лісі, де повільний річки плин,
Коли на захід сонце – лиш півкроку,
Так хороше розгадувать судоку.
Поволі цифри бродять між ялин.
Мурах забрався на сторінку збоку, –
Мов хоче підказати, де “один”,
А де “чотири”… Скільки-то годин
Заякорено в тишу цю глибоку!..
В клітинний двір, мов через перелаз,
Заходять цифри. На один лиш раз –
У свій рядок, стовпець або квадратик;
І ліс – із трав, тварин і ягід-цифр
Так само творить неповторний шифр,
Хоча він зроду і не математик.
18.08.2019
Далі буде…
Бджоли і джмелі, сливи і груші, чарівні майстри, струни і… цифри — і все живе та соковите, вмите миргородським сонечком, напоєне миргородською водичкою і шліфоване талантом. Дякую, Наталю!