Комета. Вірш-загадка

Десь там комета крізь світи летить,

Але не знак біди – знамення дива:

Неначе крізь тонку рибальську сіть

Вона снує, срібляста й пустотлива,

 

А хвіст її – не з пилу, з волокна –

Сліди лишає скісні та хрещаті.

Секунда-дві – й вертається вона,

Аби нові й нові сліди лишати.

 

Та з кожним обертом – коротший хвіст,

А вже без нього ввись вона не злине…

Та ця комета, бачте, має хист

Міняти хвіст за лічені хвилини,

 

І знову, снуючи крізь тонку сіть,

Сплітати сотні хрестиків-суцвіть.

 

8.02.2021

Лютий 8, 2021, 20:50
Кількість переглядів - 70
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “Комета. Вірш-загадка

    1. naumenko Автор публікації

      Ви, як завжди, дуже проникливі, Олено Геннадіївно :-) Просто перед тим, як написати цього вірша, я закінчила вишивку з зображенням небесних тіл (Сонце, Місяць, комета, Юпітер, Марс, Сатурн і галактика). А відтак і асоціація вийшла. Дякую за комент!

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)