Образок перший
 
 
«ВАШ СИН І БРАТ»

 






Я

Я знаю, як росте трава,
Я бачила, як сходить сонце,
Я воду із струмка пила,
В долонях промінь принесла
І посадила на віконці.
Бо я з живого джерела…
Бо я з села.
 
Це коротенька поетична сповідь колишньої студентки Національного університету харчових технологій, яка, хоч і стала економістом, але в душі була й лишається поетом. А все тому, що вона й направду з живого джерела – «з села».
Серпень 12, 2018, 19:17

Осінній Романтик. Повість-есе. Пролог

 






Й

Йому дивовижно пасує чорний колір.
До його волосся «наче воронове крило», яке непокірною хвилькою застигло над чолом.
До його очей, які взяли свою барву… зразу й не сказати, від чого. Може, від справжньої чорної кави, про яку говорять: «темна, як ніч, і гаряча, як вогонь».
До його брів – густих, трохи надламаних, що тільки надає йому якогось особливого шарму.
До його смаглявої, з оливковим відтінком шкіри, що видає в ньому нащадка південних племен.
До його голосу з оксамитовими півтонами, який, почувши раз, запам’ятаєш назавжди.
І до його імені.
Такого звичного і водночас такого неповторного, –
Олександр.
Серпень 10, 2018, 11:48