Осінній Романтик. Повість-есе. Епілог

 

ЕПІЛОГ

 






Г

Грудень 2014 року.
Перше число.
…Роботу над науковою статтею перервав телефонний дзвінок. Старший лаборант кафедри українознавства нашого «харчового» університету, Ніна Михайлівна:

  • Доброго Вам дня, Наталю Валентинівно!

  • Доброго дня, – відповідаю.

  • А Вас тут шукали!


Ну, думаю, студенти. Адже зима настала, сесія на носі. То один навідається, то другий. Тому балів до доброї оцінки не вистачає, цей у конференції участь узяти готується, щоб додаткові бонуси заробити.
А Ніна Михайлівна тим часом продовжує:
– Вас шукав… – певно, дивиться у записи. – Вас шукав Синьйор Алессандро!
Хто?!.
Перед моїми очима так і пролетіли оті десять років…
– Телефонує до нас, приємний такий голос, запитує: чи працює у вас Наталія Науменко?.. Я кажу: так, є у нас така. Тільки що сьогодні її на роботі немає, вільний день за розкладом. Він то спершу назватися хотів, – ну, сказав, що він із Театру імені Франка, а потім: «Скажіть Наталці тільки два слова: Синьйор Алессандро. Вона зрозуміє, хто це». І назвав свій номер телефону… – Ніна Михайлівна диктує сім цифр.
Дорога Ніно Михайлівно, Ви навіть не здогадуєтеся, яке диво зробили!..
Набираю номер… а серце так і колотиться.
Через кілька довгих гудків на другому кінці проводу відповідає голос людини – не просто втомленої, а конкретно побитої життям:
– Я Вас слухаю…
Я відповіла найтепліше, як тільки могла:
– Мої Вам вітання!
– І мої Вам теж… А хто Ви?
– Якщо пам’ятаєте таку Наталію Науменко, то це я!
На тому кінці зависла така багатозначна пауза, що аж не по собі стало… І враз – той же голос, але вже з іншими інтонаціями:

  • Не може бути… Наталочко, справді ти?..

Вересень 28, 2018, 17:23

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 10

Образок десятий
 
 
ОСІННІЙ РОМАНТИК

 






М

Мої дев’яності роки… З ними у мене пов’язані особливі спогади та символи.
Навчання у Гуманітарному ліцеї при Університеті імені Тараса Шевченка. А потім – у Києво-Могилянській Академії.
Знайомство з творчістю Стінга, Пета Метіні, «Кінг Крімсон», «Джетро Талл» та багато інших музичних відкриттів.
Перше відрядження – на конференцію в Донецьк. Захист дипломної магістерської роботи. Подорож на Південне узбережжя Криму. Початок роботи в Національному університеті харчових технологій. Аспірантура. Підготовка дисертації.
І вимріяне за два роки – 1988-й та 1989-й – знайомство з Олександром.
Якому, власне, я й завдячую тим, що стала літературознавцем.
Отже, в цьому образку розкажу й про те, як училася писати.
Вересень 28, 2018, 17:21

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 9

Образок дев’ятий
 
 
ІЗ НЕЗІГРАНОГО…

 






Н

Незважаючи на подеколи розмаїтий творчий доробок артиста, ще більше ролей для нього лишаються незіграними. Омріяними, але чомусь не втіленими у життя. Але, якщо можна так висловитися, – коли актор бодай кілька хвилин подумав, помріяв, провізуалізував ту чи ту роль – отже, він подумки вже її виконав. Чи не так?.. Творча візуалізація – велика сила.
Зі слів Олександра: скільки було задумів, скільки уявлень про те, як утілити образ саме такого персонажа… і все обірвалося так невчасно… Проте в душі все одно зібралися самоцвітні камінці для мозаїки, і рано чи пізно вона все-таки складеться. А частину цих камінців він і тоді, в дев’яностих, мені одсипав, і зараз ділиться: можеш і ти поскладати, подивімося, що вийде… І тим приємніше мені усвідомлювати своє місце в цій мозаїці: збережеш у пам’яті і, коли треба, пригадаєш такі незначні детальки, що аж диву даєшся: ну чому запам’яталося і як не забулося?..
Тому ж і тоді хотілося, і зараз хочеться записати якомога швидше, щоб жодна найменша блискітка не зникла.
Вересень 28, 2018, 17:19

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 8

Образок восьмий
 
 
УМІВ СКАЗАТИ РУХОМ
НЕ МЕНШЕ, НІЖ СЛОВОМ

 






Т

Так! І серед «людей в одностроях» трапляються свої «диваки, та й годі». І «майстри-мандрівники» приходять до нас «гостями з дитинства». І кожна нова роль актора має дещо від попередньої, та водночас усі вони, мов до сковородинського архетипу-праобразу – Сонця, сходять до першого виходу на сцену.
А перший вихід міг бути й без слів.
«Справжній драматург показує найпрекрасніші самоцвітні камінці лірики переважно в коротких репліках, які вражають душу» (Роберт Гессен, німецький філолог).
Так, самою лише появою на кону актор уже створює образ. І зчаста рухом уміє сказати не менше, ніж словом. Справді, за свідченнями істориків театру, однією з найулюбленіших у Вільяма Шекспіра-актора була роль Тіні Гамлетового батька – небагатослівна, але психологічно наснажена.
Костянтинові Паустовському не раз доводилося спостерігати роботу добрих артистів на другорядних ролях. Герой, якого грав актор, мав лише дві-три фрази протягом усієї п’єси, але виконавець доскіпливо вивчав не лише характер і зовнішність цієї людини, а й середовище, в якому вона мешкала.
Це знання, на думку письменника, було потрібним, аби з кількох фраз зробити маленький шедевр.
Вересень 28, 2018, 17:16

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 7

Образок сьомий
 
 
ГІСТЬ ІЗ ДИТИНСТВА

 






К

Коли актор готується до виходу на сцену у казковій виставі – він має пам’ятати, що там, у залі, серед сотень малюків та їхніх батьків, незримо присутнє його друге «я» – Внутрішня Дитина. Той, ким був він – багато років тому. Його прототип. І тому перед виходом саме з цією внутрішньою дитиною актор радиться – що саме вона хотіла б бачити? Які її інтереси та уподобання має втілити він своєю грою? Які її риси оприявнити у постаті героя?..
І от, коли такий діалог відбудеться, – роль буде зіграно якнайщиріше. Малі захочуть швидше вирости, а старші згадають себе маленькими – і краще розумітимуть своїх нащадків. Між дорослими та дітьми настане повна взаємна злагода, творцем якої мимоволі стане казковий персонаж.
І такому персонажеві хочеться вірити.
Хочеться йому співпереживати.
І не засуджувати, якщо раптом він надумає викинути на сцені якогось викрутасистого коника.
Вересень 28, 2018, 17:13

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 6

Образок шостий
 
 
ЛЮДИНА В ОДНОСТРОЇ

 






Б

Біля відчиненого вікна стоїть бравий льотчик у синій формі з золотими крильцями на погонах. На руках у нього – дівчинка років п’яти. І обоє захоплено дивляться в далечінь, де у сповненому сонцем небі помалу набирає висоту красень-авіалайнер…

Нехай це всього-на-всього реклама склопластикових вікон «Екран-Акрос». Але сам факт – цей зворушливий сюжет у 1998 році не сходив із екранів телевізорів та білбордів усіх районів Києва.
І в ролі льотчика – наш старий знайомий Олександр.
Військового однострою в реальному житті йому поносити не вдалося – далася взнаки важка травма. Але ж напевно у світі нема актора, якому не довелося б грати солдата. Навіть у казковій виставі на кшталт «Кресала».
Вересень 28, 2018, 8:42

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 5

Образок п’ятий
 
 
ДИВАК, ТА Й ГОДІ!

 






К

Коли ми стаємо дорослими? Та певно, що ніколи. Люди народжуються дітьми й у засвіти відходять теж дітьми.
«Ну й дивак же ти!» – кажуть людині, що чинить і поводиться якось не так, як заведено.
Та… ким заведено? Коли й чому заведено?
«Ти повинен бути серйознішим». – Кому повинен? Правду казав барон Мюнхаузен: усі найбільші дурниці на світі робилися з серйозними обличчями.
І чи так це погано – бути диваком? Уміти дивуватися та дивувати – так, щоб, Боже збав, не скотитися в епатаж? І, що найголовніше, – уміти творити дива й вірити в них?
Диваки, часто незнані на імена, – творці усіх на землі винаходів. Наприклад, той, хто навчився добувати вогонь. Чи це не диво – коли треш паличку об дощечку, і спершу куриться димок, а потім розгоряється полум’я?
«За п’ять хвилин пензлем умілим світ чорно-білий розмалюють диваки», – співав Альберт Асадуллін у популярній естрадній пісні вісімдесятих років. «Від піску до купола» диваки придумали цирк, але їм же належить і театр. Разом із усім, що в ньому є.
Костюми, котурни і маски.
Одноактні скетчі – та містерії, які гралися по кілька днів поспіль.
Кожен причетний до театрального мистецтва – трохи дивак. Особливо той, хто в чомусь був першим.
Перший чоловік, який зіграв жіночу роль.
Перший, хто вивів на сцену жінку.
Перший, хто придумав сценічний рух.
Перший, хто створив декорації.
Перший, хто забажав обійтись без декорацій, а весь сценічний простір сконструювати зі світлових ефектів.
Перший, хто зробив рухомі декорації за допомогою відеопроектора.
Перший, хто навчив або навчився тримати паузу.
Перший, хто посадив акторів на місця у глядацькій залі, а глядачів запросив стати учасниками дійства.
Перший, хто одягнув класичних героїв у сучасні строї.
Перший, перший, перший…
Перший, хто намислив бодай якось змінити хід історії світового театру.
Для цього варто стати диваком.
Вересень 15, 2018, 14:52

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 4

Образок четвертий
 
 
МАЙСТЕР-МАНДРІВНИК







А


Археологи свідчать: теренів сучасної Корсунщини сягала межа розселення сарматських племен. Відомо про них порівняно небагато: лише те, що вони були войовниками, кочовиками, але при тому – ще й неабиякими творцями й цінителями краси.
Про все це промовисто говорять знайдені на Черкащині скарби. Зібрані та представлені в Корсунському краєзнавчому та деяких інших музеях України. А ще – одна з найцікавіших пам’яток сарматського ремесла: чотириколісний віз, зроблений із дерева без жодного цвяха чи металевих деталей, скріплений лише дерев’яними шипами, – та той факт, що плем’я це славилося виробами зі шкіри та хутра, за що, власне, й отримало від греків назву sauromatae – «кожум’яки».
…І хтозна, може, через тисячоліття частинка отієї сарматської душі угніздилася в серці Олександра. Правда, войовником його не назвеш – скоріше, лицарем. А от чого йому і справді не позичати, так це уміння творити та цінувати істинну красу. А ще – любові до мандрівок. Зокрема, й на возі.
Географія його подорожей не може не вражати – від Нью-Йорка на заході до Хабаровська на сході. І всюди – нові враження, сцени та деталі, привнесені в кожну, як завше – по-новому зіграну роль.  Із яких, урешті-решт, і складеться скарб.
Прикметно, що кожен майстер із творчого доробку Олександра був також і мандрівником.
Передусім – коваль Вакула з «Різдвяної ночі» у постановці Ігоря Афанасьєва (1988).
Серпень 29, 2018, 8:31

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 3

Образок третій
 
 
ЗАКОХАНИЙ У САМЕ ЖИТТЯ

 






Ч

Чудовий вересневий день.
У сквері біля Театру імені Франка ледь колишуться пойняті сріблястим павутинням каштани.
Двоє школяриків займаються творчістю – пишуть оповідання про осінь. Жваво обговорюють, куди яке слово поставити, як оригінально побудувати фразу, який придумати цікавий образ, щоб було не як у інших.
І тут до моїх вух доноситься – просто подарунок:
«Ти що тут робиш, горобчику? Ану марш на ріг Прорізної та Хрещатика!»
Точно! – Ілля Ільф і Євген Петров. Ті так само смакували кожне слово, добирали несподівані епітети та порівняння, стараючись, щоб і одне в одного збігів не було.
Серпень 24, 2018, 14:57

Осінній Романтик. Повість-есе. Образок 2

Образок другий
 
 
СТУДЕНТ

 






«С

"Скажіть, будь ласка, що привело Вас до театру?»
Воістину, кожен актор рано чи пізно відповідає на це запитання. Як не перед шанувальниками, то перед самим собою.
Уявімо: приходить художник додому після прогулянки в осінньому парку, із собою принісши цілий букет опалого листя. Довго дивиться на нього… аж от один листок чимось упадає йому в око. І художник раптом захотів увічнити його. Бере кольорові олівці або пастель, накидає контур, потім починає розфарбовувати. Старанно вимальовує кожну жилку, наводить світлотіні та відтінки…
Адже саме в цьому листку є щось таке, що уразило митця до глибин душі.
Отож – як свій вибір зробив Олександр.
Серпень 19, 2018, 13:36


Сторінка 1 з 2 1 2 »