Сріблястий звук витягується в дріт,
Сріблястий дріт сплітає філіграні
На світлому небесному екрані
Над куполами Золотих воріт.
Із хмарки — шати Немовляті й Панні,
Із сонця — сяйних німбів дивоцвіт,
Із ластівок — два лики, мов привіт,
А поза всім — осінні далі пряні.
І так щораз, як вересень буяє,
В кіоті неба київського сяє
Нерукотворним образом добра
Ікона давня — «Зглянься на смирення»,
Даруючи надію та натхнення
Тому, хто вперше взявся до пера.
2.01.2015