У лісі, де березам листя сниться,
Заховано під снігом диво з див:
Там, мов на карті Острова скарбів,
Залишила хрещатий слід синиця.
Ти руки застудити не боїшся, —
Тож підняла цей пуховий покрив,
А він із рук Твоїх водою сплив —
І квітеня виходить на узлісся.
Повившись у блакитні пелюшки,
У пучечку зібрало пелюстки —
Воно Тебе благословити ладне
За те, що, не скорившися вітрам,
Уводиш Ти його у диво-храм —
У Небо, первозданно благодатне.
9.03.2016