Вірші (за датою)

Відповідь Оленці на вірш "Пам'яті 27-го"

І в мене був такий пароль,
Така недобра вість:
Некоронований король
На ймення "36",
Що царював би й царював
Напевно й дотепер;
Таж от мудрець констатував:
Король  таки помер.
І от мандрівки почались
Незгірш від одисей:
То вправний Бур під землю вліз,
Де жив король отсей,
А потім об'явився він -
Не маг, не музикант,
Простий корейський селянин
По імені Імплант.
Потім явився Формувач,
Абатмент - разом з ним,
А далі от - Коронка, бач!
І свято йде в наш  дім.
Тепер уже хороша вість
Доноситься з небес:
Воскрес мій номер 36.
Воістину воскрес.
Жовтень 4, 2021, 14:17

Обіцяний переклад із раннього Антонича!
Зроблено у травні 2020 року.







Божевільна риба
Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзирчить вода,
Мелодії грає на каміння флейті,
А в білих пін хвилястогривім рейді
Риб щічки розцвітають з глибу дна.
 
Над плесо вискочила з них одна,
Та, сонця колесом побита в леті,
Упала вниз. Відтоді є в хвиль меті
Самітна і німа, хоч молода.
 
Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба,
Не заспокоїть сірини багонце
Чужа ржа біржі, гниль коржава гриба.
 
І мрій снуєш сріблясте волоконце,
І вверх глядиш, мов навіжена риба,
Яка побачила хоч раз вже сонце.







The Crazy Trout
A river purls and curls and swirls and purrs,
And plays а canto on the stony horn.
And, in the white-mane raid of chilly morn,
The eyes of trout peep from behind the spurs.
 
Over the reach one trout – oh, what a scorn! –
Has jump’d; but, hardly stung by sunny burs,
He’s fallen down. From thence, in wavy stirs
He’s only one, so lonely and forlorn.
 
You poet! Black is your road trodden out,
For neither money flows nor city steams
Would be so precious things to worry ‘bout.
 
You keep on spinning silver threads of dreams,
And look up high – just like a frenzy trout
Who’d ever seen the sun over the streams.

 
Серпень 18, 2021, 17:21

Комета. Вірш-загадка

Десь там комета крізь світи летить,
Але не знак біди - знамення дива:
Неначе крізь тонку рибальську сіть
Вона снує, срібляста й пустотлива,
 
А хвіст її - не з пилу, з волокна -
Сліди лишає скісні та хрещаті.
Секунда-дві - й вертається вона,
Аби нові й нові сліди лишати.
 
Та з кожним обертом - коротший хвіст,
А вже без нього ввись вона не злине...
Та ця комета, бачте, має хист
Міняти хвіст за лічені хвилини,
 
І знову, снуючи крізь тонку сіть,
Сплітати сотні хрестиків-суцвіть.
 
8.02.2021
Лютий 8, 2021, 20:50

Посвята Наталії Василівні Костенко

Малинове вікно в зимовім колориті:
лілово-жовтий фон і снігу пелюстки.
За ним весь вечір Ви мережите рядки
Про довгі дольники та рими оповиті.
 
Коли ж, цікаво, - вдень чи, може, навпаки,
Вночі, коли давно вже двері всі закриті,
те слово знайдеться - хай навіть у санскриті -
яким опишете вірша нові стежки?
 
Приємний вечір у малиновім брилі -
Розкішний абажур. Півколо на столі,
і ручка у руці... і слово невловиме
 
веде в чарівний ліс, де вірші - це струмки,
що з них уже зростуть і почуття, й думки,
і довгі дольники, і оповиті рими.
 
3.02.2021
Лютий 8, 2021, 20:48

Роздуми в театральній залі у дні карантину

Якийсь нежданий смуток серце стис:
Ще вчора звали на спектакль афіші,
а нині сцена потопає в тиші
із ледь відчутним запахом куліс.
 
Накриті крісла сірим полотном,
і нерухоме поворотне коло:
ні декорацій, ні людей довкола.
...І мимоволі все здається сном.
 
А головне - де гомін глядачів,
Прожекторів веселка золотава,
і оплески, і сміх, і крики "браво"?
Хто глядачів з театром розлучив?..
 
І все ж - незрима, та триває дія:
Бо ж серце - то сумує, то радіє...
Січень 27, 2021, 18:04

ОНЛАЙН-УРОКИ

 
Пишається у листі абрикоса.
І котик-флюгер поглядає скоса:
У шумі саду мишку б поганяв!
А де та мишка? Щось нема… Няв-няв!
Уже не ваблять сенсорні панелі,
Вже ноутбук останньої моделі
На столику низькім біля морелі,
І шум давно перемінивсь у Zoom.
 
Коли ж наука та піде на ум?..
 
Веб-камера націлена на сад,
А я чекаю слушної нагоди
На слово «Language» пошукати рим,
Щоб вірш утнути розміром старим,
Як ми онлайн долаєм перешкоди –
Студіювання мов іде на лад!
І то нічого, що на слово «Language»
Немає рими ліпшої, ніж «Sandwich», –
Це непоганий символічний ряд,
Що в ньому римуватимуться вправи
Із пахощами випічки та кави.
 
16-21.04.2020
Червень 29, 2020, 12:13

Бельгійський шоколад

Чарівні мушельки, хоч не з глибин морських
і не перлини - праліне в собі сховали,
розкрились на столі в казковий акростих,
а в ньому - океан, і риби, і корали.
 
Солодкий океан, солодка в нім вода,
солодкі течії в невпиннім їхнім русі,
солодкі устриця, і мідія руда,
і коники морські, й креветки довговусі.
 
То невідомо де магічні дві ріки
впадають в океан - молочна й шоколадна,
і все там наче сон, і все там навпаки,
навряд була б душа цим чарам непідвладна.
 
А спробуєш на смак - пікантний він доволі:
від моря все-таки лишилась дрібка солі.
 
6.04 - 8.05.2020
Травень 11, 2020, 10:33

Миргородські образки

МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2006-2007)
 

  1. Сорочинський ярмарок


 На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Посідали жар-птицями сонячні зблиски
На рундуках.
Кульбаби по всьому майдану зеленому
Карбованими гривнями розкидані.
 
Струнка берізка хмарці пропонує:
– Віддам усе золото перших листочків
за дощик рясний,
за зливу живодайну.
 
І ринула злива.
 
Соловейко у бджоли питає:
– Де б купити дружині своїй
бурштинове намисто?
– Запитай у сонця,
як вийде з-за хмар, –
у нього бурштин є.
 
Та злива не вгаває.
І сонце мовчить.
 
Полетів соловей до гніздечка –
Дружину свою від зливи захистити.
Тільки-но крильми її пригорнув –
Аж сонце й вийшло.
І стало гніздо бурштином.
І соловей з солов'їхою в ньому –
Наче в медальйоні.
 
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
Он за тим рундучком –
Зілля цілюще.
Навіть духмяніше після дощу.
Травень-купець
Із Квітнем-травознаєм торгується:
- Дай-бо мені, добродію, травенята свої.
Я їх вирощу,
Викохаю,
На сонячнім світлі настою
І людям служити навчу.
Ти ж мої квітенята візьми
Та й на луги відпусти.
Дасть Бог, через рік стрінемося знову.
 
Добра торгівля!
Вдарили по руках.
А квітенята з травенятами
Обереги для нас плетуть.
 
На Сорочинськім ярмарку
Торгує весна.
… А баби-кульбаби все своє золото на насіння витратили!
Сидять, сміються та про вітер мріють.
 
7.05 2006,  Миргород –
18.05.2006, Миколаїв
 
 

  1. Джміль


 Мені наснився джміль.
Він сливи облітав,
Торкаючи струну в веснянім стоголоссі.
А тільки ринув вниз,
до смарагдових трав, –
То враз заплутавсь у моїм волоссі.
І як же вибратись сердешному звідтіль?
… Я косу розплела –
і вивільнився джміль.
 
І раптом – стала я царівною садів…
То арфою бриню, то зелом половію,
Збираю у вірші птахів бентежний спів
І мову слив, неначе рідну, розумію:
Яка симфонія лунає звідусіль!..
Лиш десь із далини вторує басом джміль.
 
2.05.2006
Миргород
 

  1. Пасіка


 У бджіл також держава є своя:
Там свій парламент, і свої закони,
І королева, і її сім'я,
І підданців крилатих міліони.
 
Свої творці Богонатхненних книг,
Служителі мистецтва і науки.
Їм не до чвар, не до двірських інтриг, –
По мед летіти кличуть барвні луки!
 
Нащо війна, коли верба цвіте? –
Немов благословення золоте
На добрий труд, на щастя і на славу,
 
Перед яким відступлять сили злі? –
Робімо й ми свою священну справу –
Відродження квітучої землі!
 
3.05.2006
Миргород
 

  1. Хорол навесні


 І знов – Хорол-ріка… І знов вона – не та!
Не та, що вчора, – в кришталі й алмазах;
З вербових довгих віт вода вінки спліта,
Й валторна вітру виграє у в'язах.
 
Перепливу Хорол – і далі йду убрід,
Поміж дерева, по коліно в сонці,
Туди, де височить прадавній кленів рід,
Немов Весни надійні охоронці.
 
За тим кленком…
мені, коханий мій, з'явись!
Я бачу – йдеш: біжать хвильки так плавко.
І голос рідний твій звучить, як і колись:
«О, де ти? Де ти? Озовися, Мавко!..»
 
4.05.2006
Миргород
 
 

  1. Травнева гроза


 Майовим зіллям – до Києва путь:
За гонами гони.
Та буряні хмари негоду несуть –
З-за Дону, з-за Дону.
Блискавка соколом стрімко паде,
Та далі на Київ гроза не піде:
Розступітеся, хмари, – Ярило гряде! –
Грають черемхові дзвони.
 
Це – моя дужа, нескорена рать,
І нас – легіони.
Це – мої вої, яких не страшать
Грози обертони.
Зводяться вгору мечі золоті,
Ярило сія на черленім щиті.
Розступітеся, хмари, – не зійдем з путі! –
Грають черемхові дзвони!
 
7.05.2006
Миргород
 
Із циклу "Узороччя"
Шов Верхоплут, або ж Кручений Марко
Лічилка
 
Там, де стежку край села
Уквітчав барвінок, –
Їхав Кручений Марко
В Миргород на ринок.
Там, де шлях, немов намітка, –
Залишилась сонця мітка.
Озирнулись
Голка й нитка:
– Що за диво?
Може, квітка? –
Та й пішли собі танком
За барвінком,
за Марком,
За селом,
за стежкою –
барвною
мережкою.
1.12.2007
 
Із циклу "Японська мозаїка"
 
РОСА
 
В жовтім тюльпані
Романтична росинка
Золото знайшла.
 
5.05.2006, Миргород
 
РАНОК
 
Ледь читається
Ієрогліф зелені
В чашці айрану.
 
5.05.2006, Миргород
 
СОНЦЕ
 
На столі небес –
Опішнянським тарелем –
Квітчане сонце.
 
13.09.2007
 


НОВІ МИРГОРОДСЬКІ ОБРАЗКИ
(2019)
 

  1. Лісовий годинник


 Листок чіпляється зубцями за листок,
Похитується маятником гілка.
Годинник лісовий невпинно цок та цок –
То знову жолудь упустила білка.
 
Помалу тіні обертаються на схід,
На місто прохолода йде з Хоролу.
І, мов на всі чотири боки – Світовид, –
Сосна росиста дивиться навколо.
 
8.08.2019
 

  1. Майстри


 Чудесне сяйво груш ранкової пори,
Коли росу із них ти струсиш ненароком, –
Адже працюють то грушевих справ майстри:
Над кожним вигином, над запахом, над соком.
 
В веселках водяних несуться догори
То вальс, то менует – своїм танком коронним, –
Адже працюють то фонтанних справ майстри:
Над кожним струменем, над кольором, над тоном.
 
А глянеш на Хорол у літні вечори –
І в серці Миргород відіб'ється раптово:
Адже працюють то духовних справ майстри –
Над кожним почуттям, над думкою, над словом.
 
9.08.2019
 

  1. Два віршознавчі послання


 Послання перше – Наталії Василівні Костенко
 
А чи хто-небудь прислухавсь,
що дзвони церковні
дзвонять – хореєм?!.
Зачинаючи у повітрі
знайомий із самого малку
ритм,
Увійде благовіст
у кожен наш дім
золотим архієреєм –
Даруватиме пісню душам,
по-дитячому небу відкритим:
 
"Дзвін різдвяний,
Дзвін різдвяний,
Гість жаданий –
Первозванний".
 
 
Послання друге – дівчаткам із поетичного гуртка "Рівнодення"
 
У серпневі ночі зорепадні
Із сузір'я Ліри повтікали
Срібні струни – всі, одна по одній.
Скинули боги її із неба:
От навіщо Ліра нам без струн?..
 
Рама прилетіла до будинку
Одного крутого віршомаза.
Справив він собі свічадо з неї –
І лише тоді знайшов, нарешті,
Критика єдиного свого.
 
А тим часом струни опинились
У поетів на столах письмових.
Не біда, що всім лише по одній:
Але буде в кожного по ноті –
Тихій, несміливій, та своїй.
 
13.08.2019
 

  1. Елегія над Миргородською калюжею


 Дощ капотить над ставком – наче осінь прийшла передчасно за літом.
Гоголь героїв своїх огляда – хто сумує, хто нудиться світом:
Мокне на лаві хвалько Хлестаков – ну, звідки ці краплі непрохані?
Он під вербою Оксана й Вакула – і що їм той дощ, як закохані!
Мокне Пузатий Пацюк – і вареник застиг у польоті над мискою.
З мальви змивається грим, і хмелеві шишки потихеньку поблискують.
Верби стоять, розсипаючи лист по поверхні калюжі.
Лиш не сумують казарки, і лебеді, й крижні, до зливи байдужі:
Краще їм видно, ніж нам, як лишає краплина коронку сріблясту.
Стільки ж корон! – а замало на світі царівен,
щоб кожній – по царству...
 
10-12.08.2019
 

  1. Медовий Спас


Перейшла дорогу бджілка з коромислом,
А на коромислі – повні два відра,
А у відрах – сонце бурштином заблисло.
Нині Спас Медовий – чарівна пора.
 
Перетнули небо стічастії крильця –
Вишивають бджоли гладдю в небесах.
Їм від чорнобривця та до чорнобривця
Зовсім недалеко – тільки крилець змах.
 
Чорнобривцю рідний! Поміж нами – милі,
Але вірю – диво станеться й для нас:
Крильця ще зміцніють, я злечу – й у хвилі
Подарує зустріч нам Медовий Спас.
 
14.08.2019
 

  1. Мінеральна вода


 Це "Миргородська" – та, що "смак життя",
Як твердила реклама донедавна.
Торуючи свій шлях без вороття,
Вона все вгору прагнула, преславна.
 
У кожнім джерелі – природи бунт:
Так вирватись вони на землю раді,
Що навіть семисотметровий ґрунт
Не став водичці нашій на заваді.
 
А ввечері, як сонце лиш зайшло,
Не можна без зворушення дивиться,
Як наливає воду джерело
У срібний ківш Великій Ведмедиці.
 
16.08.2019
 

  1. Судоку


Принцип судоку – заповнити вільні клітинки ігрового поля 9×9
цифрами від 1 до 9, щоби в кожному рядку, стовпці і малому квадраті 3×3 цифри повторювалися лише по одному разу.
 
 
У лісі, де повільний річки плин,
Коли на захід сонце – лиш півкроку,
Так хороше розгадувать судоку.
Поволі цифри бродять між ялин.
 
Мурах забрався на сторінку збоку, –
Мов хоче підказати, де "один",
А де "чотири"... Скільки-то годин
Заякорено в тишу цю глибоку!..
 
В клітинний двір, мов через перелаз,
Заходять цифри. На один лиш раз –
У свій рядок, стовпець або квадратик;
 
І ліс – із трав, тварин і ягід-цифр
Так само творить неповторний шифр,
Хоча він зроду і не математик.
 
18.08.2019
 
Далі буде...
Серпень 19, 2019, 15:27

Богородичне Древо

       Цю ікону, яка складається
       з 15-ти найбільш шанованих
       образів Богородиці,
       написано на початку ХХІ століття
 
Квітують — образок до образка —
Ці втілені євангельські сказання:
«Достойно єсть», «Почаївська», «Казанська»,
«Смоленська», «Володимирська», «Донська»,
 
«Феодорівська», «Іверська», «Знамення»,
«Чернігівська» і «Тихвинська». Звідтіль —
Ще й «Чаші Невипиваної» хміль,
«Скоропослушниці» квітчастий біль,
«Млекоживительки» благословення,
 
Й моління — «Утамуй печаль мою».
Єрусалимським цвітом перейнята,
Зоріє Богородична кантата,
Що визріла в пшеничному краю,
 
Де кожну брость від лютих вітровіїв
Надійно боронить прадавній Київ!
 
28.08.2015
Серпень 10, 2017, 20:54

Образ Різдва Христового (7 січня)

       Народився Бог на санях
       В лемківськім містечку Дуклі…
       — Б.-І. Антонич
 
В колибі, де лиш ватра догорала,
Свята Родина стала на нічліг.
Заснув Ісус. Ягнятко біля ніг.
Марія мужу до грудей припала…
 
Підступна хвища в комин тихо — шмиг! —
От де Марія Немовля сховала!
І налетіла снігова навала —
Ні, Іродових вояків набіг!
 
Та, Коляди зачувши тони й рими,
Втекли — аж закурилося за ними.
І знов умиті зорі на порі,
 
І над горами вранішня заграва.
Колядок тони тануть угорі…
Та їх і досі береже Свалява.
 
22.12.2014
Серпень 10, 2017, 20:53


Сторінка 1 з 3 1 2 3 »

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)