* * *
Залюблені в сюжети давні,
риштуєм судна мореплавні,
щоб до південних берегів,
туди, де мармур і меандри,
податися в манливі мандри,
як дух неспокою велів.
…Дими зринають над триногом.
Жрекиня розмовляє з богом.
Чужинці зносять молитви…
Мовчать як-стій німі колони.
Ти нас покинув, Аполлоне?..
…онде лиш слід серед трави.
Котрий вже вік – і невтямки нам,
які зринали тут дими,
й пізнати недостойні ми
світів, що марились жрекиням,
коли сліпий і мудрий грек
слова ліпив, як ліплять глек.
2008