З ДЕКАДЕНТСЬКОГО

І

Питво моє – ропа, їдло моє – отрута,

житло моє – казан на тихому вогні.

Пульсуючий майдан – то серце міста-спрута,

а вулиці його – то щупальця брудні.

 

Йому мене знайти і кров мою смоктати,

під ніч мене зригне, щоб вранці знов знайти.

Хто проти нього ти, раб черева і статі?

Хто проти нього я, ще кволіша, ніж ти?

 

Та й хто ти взагалі? бува, чи не позичив,

безликий, у доби одну з її одеж?

А я – скажи, хто я? – лиш верства слів і звичок,

що, може, й недурні, та випадкові все ж.

 

Втім, нащо зазіхать на істини затерті? –

у плоті є своя, тваринна і проста:

живи – і квит.

Та й те – холодна квітка смерті

в тобі із кожним днем невпинно пророста.

 

ІІ

…тільки чорне і біле на цім полотні

був аскетом дивак-живописець

порцелянова лялька заклякла в вікні

за вікном порцеляновий місяць

 

пасма літ заплітаються в коси часу

в небуття відійшло покоління

порцелянову ляльку бліду і жаску

сповиває густе павутиння

 

дикий сад

хижий сад

пре гілля звідусіль

а на зиму лишається голим

і небавом на білий китайський таріль

ляже графіка чорних розколин

 

порцелянова лялька фантом давнини

у німотнім безлюдді оселі

додивляє свої порцелянові сни

на розбитім екрані-тарелі

 

ІІІ

Скажу, скажу, себе не вкоськаю:

оці ятки були підмостками,

тут був театр – парад епох.

І ще скажу, себе не втримаю:

в театрі тім була я примою

і грала так, що заздрив Бог.

 

Тепер – мене зовуть причинною,

а тут торгують копчениною.

А що мені? Мені – ронить

літа – пелюстку за пелюсткою,

сивини прикривати хусткою

і пити – бо душа гірчить.

 

2009-2010

Грудень 16, 2015, 2:00
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)