* * *
Якби мені не каменем, а променем:
коли вже й падать – байдуже, куди!
Ловитимуть, а не впійма ніхто мене,
хіба люстерком? – так не назавжди.
Не каменем, а променем – якби мені!
Незримі й теплі променя сліди.
Ані мети, ні ваготи, ні імені…
а зайде сонце – так не назавжди.
2011