* * *
Я вся була немов осінній сад
над усіма осінніми садами.
Гілля ще не торкався листопад,
воно рясніло стиглими плодами.
Як я пишалась, сповнена щедрот!
Солодку дрож не вміла побороти:
ще день, ще два процокотять – і от
мій владар прийде по мої щедроти.
…Чекала я до пізньої пори,
допоки луки паморозь не вкрила.
Ти не прийшов, і всі свої дари
я у траві пожухлій загубила.
Нової осені нові сади
в душі моїй розкинуться шатрами,
та ти в мені ятритимеш завжди,
мій владарю, що знехтував дарами.
2007
Дані опрацьовуються...