* * *
Те, що було, воліє повторитись.
Лиш те, що не збулося, —
Неповторне.
Володимир Науменко
Я тебе не внесу у картатий старий записник,
де, окрім телефонів, нотую рецепти і тости.
Ти мене не увічниш на плівці – я привид. Навік
ти – моя неповторність,
я – твоя неповторність.
Моє ймення жалом кислоти обпече твій язик,
і в години безсонь, коли світ чорні велети застять,
ти мене не покличеш. І я не покличу. Навік
ти – моя несказанність,
я – твоя несказанність.
Я навчаюся стриму. Я стримую несить і крик.
Ти навчаєшся крику. В тобі проривається несить.
Тільки мінус на плюс буде мінус, не плюс. Тож навік
ти – моя нездійсненність,
я – твоя нездійсненність.
…І минатимуть дні – сірі черги похмурих прочан.
І наблизиться страх – темний бог, що карає і мучить…
Ні! Не бійся, що згубиш мене в порожнечі мовчань:
ти – моя неминучість,
я – твоя неминучість.
2009