Я тебе не внесу у картатий старий записник…

* * *

                Те, що було, воліє повторитись.

                Лиш те, що не збулося, —

                Неповторне.

                Володимир Науменко

 

Я тебе не внесу у картатий старий записник,

де, окрім телефонів, нотую рецепти і тости.

Ти мене не увічниш на плівці – я привид. Навік

ти – моя неповторність,

я – твоя неповторність.

 

Моє ймення жалом кислоти обпече твій язик,

і в години безсонь, коли світ чорні велети застять,

ти мене не покличеш. І я не покличу. Навік

ти – моя несказанність,

я – твоя несказанність.

 

Я навчаюся стриму. Я стримую несить і крик.

Ти навчаєшся крику. В тобі проривається несить.

Тільки мінус на плюс буде мінус, не плюс. Тож навік

ти – моя нездійсненність,

я – твоя нездійсненність.

 

…І минатимуть дні – сірі черги похмурих прочан.

І наблизиться страх – темний бог, що карає і мучить…

Ні! Не бійся, що згубиш мене в порожнечі мовчань:

ти – моя неминучість,

я – твоя неминучість.

 

2009

Грудень 16, 2015, 0:11
Кількість переглядів - 14
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)