Я, гнана спрагою, блукала в дикій пущі…

* * *

Я, гнана спрагою, блукала в дикій пущі,

аж тут явився він, лукавий чародій.

Покликав на ім’я і проказав: «Ходім:

колодязь знаю я, і води в нім живлющі».

 

…О, як манить вода, мов таїна, глибока!

Як вабить полиском гагатового ока!

І мудрість обіця її магічна гра…

 

Змахнув чаклун плащем крилатим на прощання;

розгублена стою, уся – розчарування:

є спрага, є вода… й ні корби, ні цебра.

 

2009

Грудень 20, 2015, 22:25
Кількість переглядів - 14
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)