ВИПАДКОВА БАЄЧКА

В ніч заповітну, що проти Різдва,

не запросили до хати волхва.

 

Жар над мисками стоїть від куті,

сяють родзинки у ній золоті.

 

Тільки ж і гнів у волхва – наче жар:

як би провчити безсовісних скнар?!

 

Виплюнув злобу в обличчя землі:

“Стане невіглас у вас на чолі.

 

Чи на чолі, чи на оці більмом –

силою дужий, недужий умом.

 

Боком вам вилізе й мед, і кутя:

під глупаком несолодке життя!

 

Хоч і клястимете долю гірку –

в дурника йтимете на повідку…”

 

В ніч полетіли недобрі слова.

Вишпетив Бог лихомовця-волхва:

 

“Не розсипай надаремне проклять!”

Руку простяг, щоб слова перейнять.

 

Руку простяг, а спіймати не встиг,

тільки плечима з досадою здвиг.

 

2010

Грудень 20, 2015, 22:18
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)