* * *
Вся ти – стрілчаста, стрімка
і гнучка, мов танечниця перська;
темних лавин тягарем укоронована ти.
Кута в майстерні Творця у топкім воронованім сріблі,
у ґраціозних козуль ти позичаєш ходу.
В очі бездонні твої, в очі кольору чорної кави
грудкою цукру пірну, в них водномить розчинюсь;
віяла вій затремтять, посолодшає погляд суворий,
тільки нервова рука стисне міцніш парасоль.
2003
Дані опрацьовуються...