Він був поет…

* * *

Він був поет.

Живий вогонь кресав

з каміння діб.

Казали – геній.

Хтозна.

Так чи інак,

а хтось літописав

його життя й діяння скрупульозно.

 

Цей бісів «хтось» ходив за ним, як тінь,

і завдяки ретельному шпигунству

чоло митця –

крізь німб його творінь –

вошва паскудства опосіла густо.

 

Він зором поринав у глибину,

серед сліпців благословенний зрячий…

Чинив перелюб.

Бив свою жону.

Жер як свиня

й без просвітку пиячив.

 

Строчив доноси,

і з його руки

вчорашні друзі догасали в тюрмах.

А вірші, як високі маяки,

плекали світло у невчених юрмах…

 

Історія на присуд неквапна,

бо ж на дволиких янусів багата.

А що ж вивідач?

Він (чи пак вона)

зажити міг би слави Герострата.

 

Всі полягли у битві самолюбств.

Тож не чекай моралі, мій читачу.

Бо, як і ти, я величі молюсь,

а над нікчемством плачу.

 

2011

Жовтень 21, 2016, 11:49
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)