Відсилав нас у путь легкокрилої свіжості дух –
у кінці нам роковані марева теплі і млосні.
І без нас уже зійдеться коло й триватиме рух,
будуть віяти бризи і будуть гойдатися сосни.
Не для нас – ліжники й кучеряві стовпці з димаря.
Бач – куріють шляхи і туманами дихають гори.
Дай же руку! І буде смеркання, і буде зоря.
Я люблю в тобі сум і мовчазність – цю велич покори.
Схід і захід – зімкнулися в долі стихії, обі
неминучі, як ніч після дня, і обі заповітні.
Тільки ніжність моя присягає на вірність тобі;
тільки вічність моя відпускає гріхи несповідні.
2002
*Шлях (лат.).