Вгатила. Стяла. Втерла піт із чола…

* * *

Вгатила.

Стяла.

Втерла піт із чола.

Вже й пень розсідається навіть…

Та літо настало – і нишком зросла

від пня порохнявого павіть.

 

Ми певні, що вбили лукаву любов,

ця певність за втіху нам править, –

та інколи,

знаєш,

вистрілює знов

від пня порохнявого павіть…

 

Рубай же її, ще тонку і бліду,

бо силу негадану явить,

бо згубить твій мир у твоєму саду

від пня порохнявого павіть!..

 

2012

Жовтень 21, 2016, 12:17
Кількість переглядів - 22
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)