* * *
Вгамуються вітри і зливи;
до влади криги шанобливий,
принишкне лісовий ручай,
і гай у спокої застигне.
Як вічний шум до часу стихне,
почуєш музику мовчань.
Її, величну і чудову,
на нотах серця занотовуй,
розпізнавай таємний зміст.
Де згадку сховано вчорашню? –
чи на горищі, попіддашшю,
у рештках ластів’ячих гнізд?..
І ти вже любиш невимовно
цей смак ґлінтвейну з кардамоном
і мерзлої горобини.
Відчувши істину незриму,
ти мимоволі визнав зиму
за мудру вчительку весни.
2003
Дані опрацьовуються...