В ІНТЕР’ЄРАХ

І. ЛУСКА

 

Одна з твоїх лукуллівських вечер:

ти смажив рибу, краяв хліб на скибки,

я роззиралась… Ось, іще й тепер

усе те пам’ятається до дрібки:

 

буфет, фотелі; листя сансев’єр –

мов частокіл мечів побіля шибки…

І сновигали флегматичні рибки

в акваріумі, схожім на фужер.

 

І ти озвався: «Мила балакухо,

щось нині ти не надто говірка.

Ану скажи, який із мене кухар?»

 

…Пливла планета – риба громіздка,

і знали ми: тяжіння нею руха,

і сотні поколінь – її луска.

 

 ІІ. ЗНАК

 

Розкритий томик Фета на столі

лишив ти, поспішаючи з кімнати.

Зоставсь торшер наввипинки стояти,

немов слуга в химерному брилі.

 

І млечне коло ширилось в імлі,

силкуючись найбільше увібрати,

й тривожно, мов рокуючи утрати,

метлялись попелясті мотилі.

 

Вони угамувались аж уранці,

осіли тихо, мов чаїнки в склянці,

мов давні пристрасті в душі старій,

 

яка забула шал і поєдинки.

…Один завмер на бережку сторінки,

де був той вірш… ні, не скажу, котрий.

 

2011-2012

Жовтень 21, 2016, 12:12
Кількість переглядів - 12
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)