Угледів під насипом шкіру змії…

* * *

Угледів під насипом шкіру змії,

спинився натомленим зором.

Стояв, обертаючи в пальцях її,

суху, із побляклим узором.

 

Як дивно… як дивно… ось шкіра – в руці,

хазяйка ж – далеко, їй-право…

Між трав напитала собі путівців,

ковтнули й зімкнулися трави…

 

Та інше вже думку йому перейма,

гризе із настир’ям хробачим:

чи згадує та, що її без ума

любив, а гріха не пробачив?

 

Чи скинула все, наче шкіру з плеча,

тяжіючи серцем до зміни?..

…А потяг над насипом повз і сичав,

волік своє тіло зміїне.

 

2010

Грудень 16, 2015, 2:20
Кількість переглядів - 13
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)