Зачинитись, роззутись і впасти на килим ведмежий.
Кожен шерех вганяється в мозок, мов лезо ножа.
Мене навчено вірити мудрості Божій безмежній,
але нині я, мабуть, дізналась, де в неї межа.
Ти не любиш мене
ні вогнем, ні мечем, ні струною;
ти не любиш мене,
і даремно троянди росли…
Моя роль трагедійна тобі може здатися фарсом,
я тебе й не запрошую бути її глядачем.
Не дивися на небо: Венера з’єдналася з Марсом,
їхній промінь подвійний зіниці твої обпече.
Ти не любиш мене,
я ж до тебе мов хвиля до скелі –
ти не любиш мене,
ані в штилі, ні в штормі моїм…
…………………………………
Ти не любиш мене –
і за тисячу літ не полюбиш.
Ти не любиш мене –
то навіщо ж палають сонця?!.
2007