* * *
Твоя усмішка ніжна і тонка,
але раптово я у ній вбачаю
спорідненість з оскалом хижака –
і поринаю у глибінь одчаю.
Це – наче в тиху призахідну мить,
коли весь світ у сяйві пурпуровім
немов залитий червінню стоїть,
згадати, що червоний – колір крові,
впізнати тигра в лілії тигровій…
о, далебі, вжахнешся мимохіть.
2005