Ця осінь крізь тебе, ця осінь крізь тебе тече…

* * *

Ця осінь крізь тебе, ця осінь крізь тебе тече,

ти нею стаєш, наливаєшся нею, як овоч.

Заковтують воду роти приозерних печер,

щось стигне, щось зріє у лоні підземних родовищ.

 

Гляди – облітають примари минулих подій.

Не мучся колишнім, не прагни чужого едему.

…Де золота більше – на бéрезі чи у воді?

…Де більше блакиті – у небі чи в серці твоєму?

 

Ця осінь – хіба не на неї чекалось? хіба

вино золоте пролилось над тобою невчасно?

Куди стільки снів, навіжена?! куди стільки барв?..

Зібрати б у пелену – таж розсипається рясно…

 

Усього не візьмеш – візьми хоч кошлатий туман,

росу з бурячиння чи яблунь тремку непритому.

Що хочеш бери, обирай до смаку талісман –

такий, що не зблякне і в царстві асфальту й бетону…

 

2009

Грудень 16, 2015, 2:38
Кількість переглядів - 54
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)