Вада розколює скелю і скло.
Сумнів спотворює світ усвідомлений.
Блискавка здогаду. Мозок утомлений
білим вогнем обпекло.
Тануть настрахані юрми химер.
Б’ється, пульсуючи, думка оголена.
Вмить і назавжди роздвоїть розколина
світ на «раніш» і «тепер».
2002