Тільки шум в очереті, та ще баранці на воді…

* * *

Тільки шум в очереті, та ще баранці на воді,

і усе випадкове таке, а водночас посутнє.

Понад берегом жінка іде у розкльошеній сукні,

в неї вітер у косах, і вітер у неї в ході.

 

Десь далеко палають мости, і в задусі міста,

хтось колотить смолу, хтось чужому нещастю радіє,

і вкрадається час, мов отрута повільної дії,

аж до самих сердець – через шкіру, зіниці, вуста…

 

Тут – лиш бабка оката поманить прозорим крилом,

може, промінь спізнілий на борті човна затріпоче, –

та на спогад раптовий гойднеться душа неохоче,

як нефритове плесо, сколошкане впертим веслом.

 

…Все погасне, мов слайди, – і як ти заплачеш тоді! –

за човном, за піщинкою, за зеленавою сутінню…

Хай же буде щаслива ота, у розкльошеній сукні!..

…і шумить очерет, і біжать баранці по воді.

 

2011

Жовтень 21, 2016, 11:59
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)