* * *
Стривай! Я полиском сліпучим
в тривожнім небі заблищу,
злякаю світлом нестерпучим,
Володар грому і дощу.
Як в гордий дуб на узбережжі,
в твою самотню душу я
уцілю шпилькою пожежі,
кільчастої, немов змія.
Вона розкрутиться й огорне,
і будеш ти метатись в ній,
і біле зміниться на чорне
в душі обвугленій твоїй.
Свій темний біль слізьми ти зросиш,
зведеш горі човни долонь –
та ласки в Мене не попросиш,
благання вкинеш у вогонь…
…Якщо тебе Мені не шкода –
не шкода світу й поготів:
хай вмре – за те, що Я – Володар –
так непоправно полюбив!..
2003