Стезя між скель, оаза між пісків…

* * *

Стезя між скель, оаза між пісків –

ти знав її близьку і знав далеку,

вона спокійна, як вода у глеку,

вона стихійна, як потік гірський.

 

Пекуча, мов рубець від батога,

вона не гоїться, і в цьому сутність.

Вона – з тобою, і її присутність

тобі, як власний подих, дорога.

 

Вона не зазіхає на чуже:

цей сум – лиш твій, і лиш твоя розрада,

і лиш твої зминає простирадла,

і сон лиш твій ночами стереже.

 

2007

Грудень 16, 2015, 1:20
Кількість переглядів - 13
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)