* * *
Сорок вісім тягучих годин телефон як могила,
і таких непробійних мовчань він не знав на віку.
Якщо це покарання, то що ж я лихого зробила,
щоб потрапити раптом до тебе в неласку таку?
Головою товчуся у сіру й тупу безнадію.
Розглядаю можливість відбути молитву і піст.
Тільки річ не в мені: присягаюсь, це ти, лиходію,
вчасно йдеш за лаштунки, щоб кликаним бути на біс.
2005
Дані опрацьовуються...