Сонце об гострі хребти…

* * *

Сонце об гострі хребти розтовче золоту свою чашу,

ввесь заливаючи світ густо-червоним вином.

Князева біла рука спочиває на гриві баского;

вхоплюють сотні очей примхи двох зламаних брів.

Стрічкою в’ється луна від далекого рогу мисливця.

Варта побіля шатра, мають над ним прапори.

Знаний з поспішних ухвал молодий спадкоємець престолу;

темінню вод забуття темна його борода…

…Стріли шпичастих ялин устромились в запалене небо.

Сном конюшинових лук марить спокійна земля.

Десь розсипається сміх,

десь сичить смертоносна обмова…

Вловлює музику сфер вникливий слух звіздаря.

 

2003

 

Листопад 29, 2015, 20:04
Кількість переглядів - 16
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)