* * *
Сонце об гострі хребти розтовче золоту свою чашу,
ввесь заливаючи світ густо-червоним вином.
Князева біла рука спочиває на гриві баского;
вхоплюють сотні очей примхи двох зламаних брів.
Стрічкою в’ється луна від далекого рогу мисливця.
Варта побіля шатра, мають над ним прапори.
Знаний з поспішних ухвал молодий спадкоємець престолу;
темінню вод забуття темна його борода…
…Стріли шпичастих ялин устромились в запалене небо.
Сном конюшинових лук марить спокійна земля.
Десь розсипається сміх,
десь сичить смертоносна обмова…
Вловлює музику сфер вникливий слух звіздаря.
2003