СМЕРТЬ ІДИЛІЇ

Тут все просякло нашим світом.

Твій бородатий хлорофітум,

старий бундючний кавалер,

розвісив пасма між портьєр.

Всі імена за алфавітом,

події – за календарем.

Ми звідси душами ростем.

 

Вино і сир – уся вечеря.

Берусь за спиці. Ти знічев’я

гортаєш старшого Дюма.

Ясне мовчання між двома –

лиш сторінок неспішний шерех.

Благослови цей тихий берег:

без цих овалів на шпалерах –

тебе нема, мене нема.

 

Та щось чуже нависло тінню –

бентежить, заважа плетінню.

Я не скажу про це тобі –

Ти знаєш сам, що завтра вранці,

схрестивши на удачу пальці,

тебе пожертвую добі,

і ти укотре в злому танці –

ти, жрець спокійної краси! –

між пащами туманних станцій

мене зречешся й віддаси.

 

2008

Грудень 16, 2015, 1:16
Кількість переглядів - 43
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)