Скликаю птаство з сивих виднокіл…

* * *

Скликаю птаство з сивих виднокіл

мені і птаству зрозумілим свистом –

і наростає лопотіння крил,

і все стає рухливим і перістим.

 

Вони летять, великі і малі,

і кожна птаха при своїй подобі,

і кожна птаха з піснею у дзьобі,

і тіні ледь черкають по землі.

 

Птахів скликаю із усіх усюд:

вони мої жерці, вони і паства.

Птахів скликаю, не людей, – бо люд

цькує народжених під знаком птаства…

 

…А налітаюся – то й відпущу,

віддавши їм останні хлібні крихти, –

на пасмуги шовкове небо стригти

в передчутті щасливого дощу.

2011

Жовтень 21, 2016, 11:44
Кількість переглядів - 12
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)