* * *
Скажи мені, ти віриш, що вода
і є праматір, що зродила суще?
Дивися-но: уже вщухає хлюща,
нитки останні небо випряда.
На шибці кілька крапель осіда –
і до води спішить вода чимдужче;
так у минуле квапиться грядуще…
Чому і звідки вічна ця жада?
І знову діють потаємні сили,
і знов частинки з’єднуються в ціле,
святої злуки настає пора.
І прагну я, немов безхатній дому,
твоєї величі, твого огрому, –
істота, створена з твого ребра.
2012