Танґо
Січнева ніч в габі завій –
Бог відає, котра…
В кімнаті чаїться моїй
печаль, як світ, стара.
Я знов лічитиму до ста
і знову не засну;
я знов чекатиму листа,
що принесе весну.
Між нас – завіса снігова:
мете, мете, мете…
Він розсипав легкі слова –
не те, не те, не те…
Лишав мені на спомин їх,
мов на снігу сліди;
він був холодний наче сніг
і наче сніг блідий.
Кого я жду, тому, либонь,
вільніш на самоті;
для кого я несла вогонь,
той грітись не схотів…
Я привела б його сама,
але не до снаги,
коли за вікнами зима
і на шляхах сніги.
2007