Прийшов, погаслий. З кавою сидиш…

* * *

Прийшов, погаслий. З кавою сидиш –

гірка вона, і день безбарвно-бурий,

неначе з провінційної ґравюри,

та й місто геть не схоже на Париж.

 

Ніщо тебе не радує – а ти ж

був гедоніст, невтримної натури:

висміював зітхання і амури

та пив коньяк – міцний, з дубових діж.

 

То де ж ти був тоді, коли жагою

до тебе – нестерпучою, нагою –

палала, як сліпий метеорит?!

 

А нині – доля жартівниця люта –

для тебе я – нехотячи – отрута,

й горить твій світ, немов дереворит.

 

2008

Грудень 16, 2015, 1:13
Кількість переглядів - 50
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)