Тут не селилися зроду міністри і дипломати,
не було тут тілистих дам у коштовностях від Картьє,
а були бліді покоївки, що порали темні кімнати,
і було рецепційне бюро – старе, і ще старіший портьє.
І був золотистий ранок: осяяні сонцем кахлі
тераси,
й бамбуковий столик,
і тости хрусткі,
і білий крюшон,
і квіти у вазі – таки лілеї… прокляття, як вони пахли! –
ти й досі мені не зізнався, де їх у жовтні знайшов.
2008