Сиротливі зорі множить
небо-чорноблиск.
Дожидаю листоноші:
має бути лист.
Ні, нема… Чи річ у марці?
Чи підвів конверт?..
Лиш гойдається на хмарці
місяць – перша чверть.
Винен – сниться в пору повні –
чорний-чорний де-
-мон: чужі листи любовні
в потемку крадé…
Місяченьку, хане жовтий,
владарю доріг,
як вночі з крайнеба йшов ти –
чом же не встеріг?
…Серед зоряного почту –
місяць убутний.
Вкотре я біжу на пошту,
а поштар смутний.
Скрушно знизує плечима:
вибачай, нема…
Може, небо зна причину,
але в нім – пітьма.
2009