ПЛЕТІННЯ

В ніч гнилу, їй-бо, не спиться,

в ніч сльотаву, як оця.

Раз у раз мелькають спиці

в кволім світлі каганця.

 

Що й кажи, нехитра звичка,

вбога втіха удові.

Ночі – виворітні вічка,

дні – то вічка лицьові.

 

В камяній господі смерті,

чень, не з медом і йому…

Хоч би кілька теплих светрів –

в ту льодовню, в ту тюрму!..

 

Вже й сама кощава дама,

хоч і норовом крута,

уподобала придане,

тягне жовтого перста.

 

«Добра вовна, добра праця,

дрібен вузлик, ніби мак.

Ні – його вернуть не вдасться,

а тебе візьму за так».

 

Нудить світом сіра мжичка,

водить сірих мжиченят.

«Дай-но вивершити вічко!

Дай-но викінчити ряд!..»

 

…В ніч гнилу, їй-бо, не спиться,

в ніч сльотаву, як оця.

Раз у раз мелькають спиці

в кволім світлі каганця.

 

2010

Грудень 16, 2015, 2:17
Кількість переглядів - 8
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)