ПІВНІЧНІ КВІТИ

                         Мені снилися південні квіти,

                         та моє серце віддане північним.

Там, де іржаві чудернацькі ринви,

кульгаючи, спускаються з дахів,

там, де жіноцтво штивне і побожне,

грубіші мури і лютіші зими, –

весна в пошані, сонце у ціні.

 

Напередодні дощик монотонний

все стукотів і стукотів у шиби –

настійно, вперто домагавсь уваги,

хоча й не мав для нас нових історій,

одну стару торочив без упину…

 

А нині сонячно, і голуб сизий

з долоні мармурової пастушки

підсонцену прозору воду пє

й руці давущій дякує цілунком, –

хай він не лебідь, хай вона не Леда…

 

А завтра із вологої землі –

земля це знає – вистрілять рослини.

Цнотлива, як незаймана пейзанка,

немов античний стоїк, витривала,

розмірена, мов рухи фармацевта, –

північних квітів стримана краса.

 

2004

Листопад 29, 2015, 20:09
Кількість переглядів - 26
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)