* * *
Отже, знову все ab ovo[1],
все з нуля? – Ну що ж, чудово:
знову в путь – і не біда, що без гроша.
Де є гріш, бува і гріх там;
той блажен, хто радий крихтам;
втім, боргів не маю теж – і це втіша.
Як це добре – п о ч и н а т и,
дні трудами начиняти,
лити зміст у них, як мед у щільники!
Не тужу, що я не з вищих:
все, що є, – дитячий свищик
та мелодії, що спурхують з руки.
Ось і сад, і маргаритки…
Раптом хтось (узявся звідки?) –
«Ти не більша від нуля!» – мені вселя…
Найприскіпливіший критик
не скасує маргариток,
ну, а відлік починається з нуля.
2013
[1] Досл. лат. – «від яйця», тобто – від самісінького початку.
Ах, Люцино, яка глибока мудрість криється в цих легких строфах! Починати все з нуля – це й мені надзвичайно подобається. Не випадково ж кажуть: новачкам щастить!