* * *
О, не гадай – я й сама пояснить не беруся,
що за таємні нурти у єстві моїм злито…
Хвиля – й вона у своєму стихійному русі
відать не відає, що пробудило до злету.
Просто знялася, і мчить, і співає, як марить, –
нащо цей клекіт утробний, ця музика гону?
…може, підійде й чолом біля ніг твоїх вдарить,
в друзки розбивши свою білопінну корону.
2010