«Е-гей!» – понісся крик, мов тріумфальний порив,
відбився від хребтів і в межигір’ї вмер…
Тихіше: в сьомий день десь тут, в одній з печер,
важкої втоми сном спочив Творець суворий.
Смерека до сестри лиш знаками говорить.
Пришерхла тишею вода гірських озер.
І привиди зірок в глибинах цих люстер
мовчать про височінь, якої прагнуть гори.
Ця етика висот проникливо проста:
мовчи. Безодню згуб таять в собі вуста.
Поводься наче гість, і чемний, і побожний.
А ще – напружуй слух загострено-тривожний:
чи не відлунює де смертоносний гін
розбурханих лавин – розгніваних богинь.
2004
*Не кричи (лат.).