Либонь, ні в пісні, ані в слові
Повідати несила,
Що вкрала в мене ти, любове,
І чим нагородила.
Яке ти сяєво промінне
І тінь яка хмурна ти –
Про це б писать пером совиним:
Сова – мудрець пернатий…
Я бранець твій, і надаремне
Змагати до свободи! –
Вже знаю сліз блаженство щемне
Й гіркóту насолоди.
MOC SŁOWA NIE WYPOWIE…
Moc słowa nie wypowie cała,
Czar pieśni nie wykaże,
Coś mi, miłości! odebrała,
A coś mi dała w darze.
Jakim omroczem tyś ponurem
I światłość w tobie jaka:
Pisać by chyba sowim piórem,
Piórem mądrości ptaka.
Oddałem życie ci w haraczu,
Niech się twa moc panoszy!
Bo zrozumiałem szczęście płaczu
I gorycz znam rozkoszy.
Дані опрацьовуються...