* * *
Немов клубок, розмотується літо,
переступивши серединну грань.
Поволі віддаляються орбіти.
Позаду оргії сонцестоянь.
Ще в теплім небі бачить, мов у книзі,
мій демон зореоких ностальгій, –
але вже тіні інфернальних візій
тривожать опівнічний супокій.
Розтань, розтань. Мені не зустрічайся
зачаєною згадкою в кутках.
Прощай. Я загубилася у часі,
мов кицька, що заплуталась в нитках.
2003