Немов клубок, розмотується літо…

* * *

Немов клубок, розмотується літо,

переступивши серединну грань.

Поволі віддаляються орбіти.

Позаду оргії сонцестоянь.

 

Ще в теплім небі бачить, мов у книзі,

мій демон зореоких ностальгій, –

але вже тіні інфернальних візій

тривожать опівнічний супокій.

 

Розтань, розтань. Мені не зустрічайся

зачаєною згадкою в кутках.

Прощай. Я загубилася у часі,

мов кицька, що заплуталась в нитках.

 

2003

Листопад 29, 2015, 19:20
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)