НЕБО ЯК ПОПІЛ

Небо як попіл. На попелі – злі письмена.

Небо в безсиллі своїм сповідається скрушно.

Звісно, ми друзі. Спасибі за чай і за дружбу,

хоч гіркотою відгонить і він, і вона.

 

В тебе в очах не вчитати таємних надій –

теплі, але не жагучі, вони не яскряться.

Обіч дві грудочки вовни на Парчиній прядці –

скільки минуло відтоді? – а я вже тоді…

 

Знову приходиш до мене – велю: не приходь!

А не приходиш – і пустка, і небо як попіл…

Все ж забіжи хоч на чай, бо де чай, там і сповідь:

я причащу, а гріхи хай відпустить Господь.

 

2007

Грудень 16, 2015, 1:11
Кількість переглядів - 15
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)