Небо в рам’ї хмарин…

* * *

Небо в рам’ї хмарин,

ще недовго – і повідь…

Дощ іде, мов на сповідь

до низинних храмин.

Їм, земним, а не вишнім,

як покутний монах,

сповідається в грішнім,

у думках і ділах.

 

Чи померкли вгорі

всі божниці й кіоти,

чи всесвітні ваготи

там змели вівтарі –

та розчахнуто брами,

і небесна вода

у смиренні губами

до землі припада.

 

Ллє за нас, недорік,

ллє за мене й за тебе…

То не шлімо ж до неба

покаянь і суплік.

Бачиш, небо нужденне,

у вереті-імлі…

Все про тебе, про мене

дощ нашепче землі.

 

2012

Жовтень 21, 2016, 12:09
Кількість переглядів - 2
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)